Фіолетове кошеня мило лапи тільки в місячному сяйві.
- І що я маю з ним робити? – кішка плескала у лапи. - Адже хороше,
розумне кошеня, а тут таке. Ну що ти будеш робити, хоч кіл на голові
теши – ніщо не допомагає! Тільки в місячному! І що ти будеш робити!
- Та що з ним бавишся? – проревів кабан. – Скупати його у
сонячному світлі, або ще краще, - у річці! Подивіться на нього, - всі
кошенята, як кошенята, а цьому місячне сяйво подавай!
- Та воно ще ж зовсім дурне! – каркала ворона. – Голова маленька,
розуму небагато. Ось підросте – з сонячного світла не витягнеш!
Фіолетове кошеня мило лапи тільки в місячному сяйві.
Місяць був великий, білий, яскравий.
- Миле кошенятко,- говорив Місяць, - а чому ти фіолетове?
- А що ще якесь буває?- дивувалося кошеня.
- У мене є брат, - сказав Місяць, він дуже великий і яскраво жовтий.
Хочеш на нього подивитися?
- Він схожий на тебе? Звичайно, хочу.
- Тоді не лягай спати, коли я почну танути в небі, а трішки почекай.
Він вийде з-за тієї гори і займе моє місце.
Рано-вранці кошеня побачило Сонце.
- Який же ти теплий! – вигукнуло кошеня. –А я знаю твого брата Місяця!
- Передавай йому привіт, - сказав Сонце, - коли зустрінеш. А то ми з
ним рідко бачимося. - Звичайно, передам.
Фіолетове кошеня тепер вміє мити лапки не тільки на сонці, а
